Методичний вісник

Методична робота з кадрами

 Консультації:

- Розвивальний простір для дітей старшого дошкільного віку;

- Оснащення спеціальних осередків групових примі­щень для дітей 6 (7)-го року життя;

- Організація роботи з 5-річними дітьми у спеціальних осередках;

- Вплив   мовленнєвого   розвивального   простору   на формування комунікативної компетентності старшого дошкільника;

  

 

Сюжетно-рольові ігри

для дітей 6-го року життя

     Дошкільне дитинство — особливий пе­ріод розвитку дитини. Саме в цьому віці ви­никає внутрішнє психічне життя і внутрішня регуляція поведінки. Це внутрішнє життя ви­являє себе в здатності діяти щодо загальних понять, в уяві дитини, у довільній поведінці, у змістовному спілкуванні із дорослими та однолітками.

   Усі ці найважливіші якості та здібності виникають і розвиваються не в розмовах із дорослим і не на заняттях із фахівцями, а в сюжетно-рольовій грі, у якій діти беруть на себе ролі дорослих, і в спеціально ство­рюваних ними ігрових, уявних умовах від­творюють (або моделюють) діяльність до­рослих та взаємини між ними.

   У такій грі найінтенсивніше формуються всі психічні якості та особливості особистості дитини. Ігрова діяльність впливає на формування довільності поведінки і всіх психічних процесів — від елементарних до найскладніших. Виконуючи ігрову роль, дитина підпорядковує цьому завданню всі свої імпульсивні дії. В умовах гри діти краще зосереджуються і більше запам'ятовують, ніж за безпосереднім завданням дорослого. Свідома мета — зосередитися, запам'ятати щось, стримати імпульсивний рух —найлегше відпрацьовуються в грі.       

   Гра впливає на розумовий розвиток дошкільника. Діючи із предметами-замінниками, дитина починає оперувати в уявному, умовному просторі. Предмет-замінник стає опорою для мислення. По­ступово ігрові дії скорочуються, і дитина починає діяти у внутрішньому, розумовому плані. Таким чином, гра сприяє тому, що ди­тина переходить до мислення в плані обра­зів і уявлень. Крім того, у грі, виконуючи різні ролі, дитина має різні точки зору та починає бачити предмет із різних сторін. Це сприяє розвитку найважливішої розумової здібності людини, що дозволяє уявити інший погляд та іншу точку зору.

  Рольова гра має вирішальне значення для розвитку уяви. Ігрові дії відбуваються в уявній ситуації; реальні предмети вико­ристовуються як інші, уявні; дитина бере на себе ролі уявних персонажів. Така практика дії в уявному просторі сприяє тому, що діти здатні творчо уявляти.

   Спілкування дошкільника з однолітками здебільшого відбувається під час спільної гри. Граючись разом, діти починають брати до уваги бажання та дії іншої дитини, відсто­ювати свою точку зору, розробляти і реалі­зовувати спільні плани. Тому гра впливає на розвиток спілкування дітей у цей період.

  Величезне значення гри для розвитку психіки та особистості дитини дає підставу вважати, що саме ця діяльність в дошкільно­му віці є провідною.

   Центральним моментом рольової гри є роль, що бере на себе дитина. При цьому вона не просто називає себе ім'ям відповід­ної дорослої людини («Я — космонавт», «Я — мама», «Я — лікар»), але, що є найголовні­шим, діє як доросла людина, роль якої вона взяла на себе і цим нібито ототожнює себе з нею. Саме ігрова роль у концентрованій формі втілює в собі зв'язок дитини зі світом дорослих. Найбільш характерним моментом ролі є те, що вона неможлива без практичної ігрової дії. Роль вершника, лікаря або шофе­ра неможливо виконувати тільки в уяві, без реальних, практичних ігрових дій.

   Сюжет гри — це та частина дійсності, що відтворюється дітьми в грі (лікарня, родина; війна, магазин тощо). Сюжети ігор відтворю­ють конкретні умови життя дитини. Вони змі­нюються залежно від цих конкретних умов разом із розширенням кругозору дитини та її ознайомленням із навколишнім. Основним джерелом рольових ігор є саме ознайомлен­ня дитини із життям і діяльністю дорослих.

  Зміст гри — це те, що відтворюється ди­тиною як центральний момент у людських взаєминах. Конкретний характер взаємин між людьми, які діти відтворюють у грі, може бути різним і залежати від взаємин реально­го дорослого з оточення дитини.

   Те, що робить мама зі своєю дочкою, остання відтворюватиме зі своєю лялькою (або подружкою по грі). Людські взаємини та умови, у яких живе дитина, визначають не тільки сюжети, але, насамперед, зміст ди­тячих ігор. Таким чином, гра виникає з умов життя дитини і відбиває, відтворює ці умови.

    Змістом гри старших дошкільників стає виконання правил, що випливають із узятої на себе ролі. Діти сьомого року життя над­звичайно прискіпливо ставляться до вико­нання правил. Виконуючи ту або іншу роль, вони уважно стежать, наскільки відповіда­ють їх дії та дії їх партнерів загальноприйня­тим правилам поведінки — буває так або ні: «Мама так не робить», «Суп після каші не по­дають». Це вищий рівень розвитку гри, коли діти вже діють довільно та осмислено, усві­домлюючи свої дії та свої взаємини із парт­нерами по грі.

    Гра — універсальний спосіб виховання і навчання маленької дитини. Якщо ви хочете розвити необхідні здібності малюка, навчи­ти його думати, розуміти мовлення дорос­лих, уявляти, діяти із предметами, — грайте з ним якомога частіше. Ігри дають малюкам радість, інтерес, упевненість у собі та своїх можливостях. Але гратися необхідно вчити. Гра не виникає сама по собі. Щоб полегши­ти це захоплююче навчання, пропонуємо вашій увазі кілька сюжетів ігор із ляльками (або будь-якими іншими персонажами), в які можна гратися з дітьми, а також можливі ва­ріанти ігрових дій Та їх послідовність.

«НАСТАВ ЧАС ЇСТИ»

Сервірувати стіл, розставити прибори.

Зварити суп, кашу на плиті (у порожній ка­струльці або поклавши в неї ґудзики, кульки, бусини, палички та ін.) і погодувати ляльку з ложечки, паличкою, з долоньки. Плитою може бути кубик або інший плоский предмет.

Зварити яйце (кульку), подути на нього, розбити ложкою (паличкою), погодувати ляльку, ведмедика.

Спекти пиріжки (можна використати кульки, кільця, ґудзики, кубики, вирізані з ко­льорового паперу фігурки; можна зліпити їх із пластиліну, тіста), почастувати ляльок і звірів.

Нагодувати ляльку з тарілки супом, по­різати ножем (паличкою) ковбаску (для цієї' мети можна використати кульку, кубик, па­личку, деталі від конструктора або мозаїки, фантик).

Скип'ятити молоко, налити сік, напоїти ляльок, дати їм печиво, цукерки (використо­вуються пластмасові деталі конструктора або мозаїки, фантик, кулька).

Почастувати ляльку фруктами, овочами намальованими або вирізаними з паперу, або умовними зображеннями (наприклад, зелений овал — огірочок, жовтогарячий — морквина, червоний кружок — яблучко або помідор, зелене коло в смужку — кавун).

Помити посуд, витерти його рушником (вимити посуд можна долонькою або шма­точком губки, замість рушника використа­ти шматочок тканини).

«БАЮШКИ-БАЮ»

Сповити ляльку.

Погладити, поцілувати її.

Заколисати на руках.

Покласти в ліжечко, накрити ковдрою, покачати ліжечко.

Прочитати віршик або проспівати коли­скову.

 

«ТРЕБА, ТРЕБА ВМИВАТИСЯ…»

Викупати ляльку у ванночці (замість мила й губки можна використати кубик, кульку, шматочок поролону).

Вимити ляльці голову шампунем (із пластмасової баночки), витерти серветкою.

Причесати ляльку (гребінцем, паличкою), дати їй подивитися в дзеркальце. Умити ляльку з тазика.

Почистити ляльці зубки (можна викори­стати дитячу зубну щітку або паличку).

Посадити на горщик (для маленьких ігра­шок можна використати кришку від флако­на або нижню частину пластмасово/банки).

Гру можна супроводжувати короткими віршиками, наприклад, такими:

Ай, лади, лади,

Не боїмося ми води,

Частіше вмиваємося,

Дітям посміхаємося.

 

«МИ ЙДЕМО ГУЛЯТИ»

Підготовка до прогулянки (сповивання або вдягання ляльки).

Заколисування її на руках або в колясці.

Прогулянка на машині (у колясці).

Катання з гірки на машині або на до­щечці.

Ляльку можна носити на руках. Доро­слий може запропонувати дитині розповісти ляльці, що вона може побачити.

Прогулянку з лялькою можна розіграти, використовуючи елементи конструювання.

Покладіть на стіл невелику ляльку і куби­ки (цеглинки), скажіть дитині: «Наша Лялечка нудьгує одна, хоче погуляти. Побудуймо для неї доріжку!»

Візьміть одну Цеглинку, приставте до неї іншу, потім запропонуйте дитині продовжити доріжку. Після того, як доріжка побудована, лялька може крокувати по ній, примовляю­чи: «Топ-топ, тупотить малюк» або: «Маленькі ніжки йдуть по доріжці. Топ-топ-топ». Згодом гру можна ускладнити, використовуючи у ній ще одну ляльку, що теж гуляє і йде назустріч першій. Вони зустрічаються, обіймаються, розмовляють одна з одною.

 

«ЛЯЛЬКА (СОБАЧКА, ВЕДМЕДИК, ЗАЙЧЕНЯ…) ЗАНЕДУЖАЛА»

Скарга ляльки, розпитування про те, що болить, як болить, розрада її.

Відвезти ляльку на машині до лікарні.

Послухати серце (трубочкою; макарони-ною; ґудзиком, нанизаним на мотузочку; ву­хом).

Виміряти температуру (іграшковим гра­дусником, паличкою, олівцем).

Зробити укол (іграшковим або сучасним пластмасовим шприцом, паличкою, пальчи­ком).

Дати таблетку (для цього підійдуть буси­на, ґудзик, горошина або квасолина, аркуш паперу, порожня долонька).

Поставити гірчичники (за допомогою ар­куша паперу, шматочка тканини).

Поставити банки (можна використати маленькі, кришки від флаконів або просто зі­гнути долоньку).

Полікувати горло (пополоскати його із чашечки, змазати паличкою з маззю).

Полікувати вушко (закапати ліки піпет­кою або двома складеними пальчиками, зма­зати паличкою з маззю).

Зробити пов'язку шматочком бинтика.

Дати вітаміни (горошини, ґудзички).

Напоїти гарячим чаєм із медом (з мали­ною).

Укласти в ліжечко.

Проспівати пісеньку, заспокоїти ляльку.

 

«ЗАВІТАЙТЕ ДО НАС У ГОСТІ»

Запросити іграшки на святковий обід (обійти разом із дитиною групову кімнату і запропонувати декільком лялькам та тва­ринам завітати в гості, спонукати дитину до розмови з іграшками).

Сервірувати святковий стіл, розстави­ти посуд (за кількістю запрошених гостей), продукти, якими пригощатимете гостей (фрукти, овочі, цукерки тощо).

Розсадити гостей за столом.

Запропонувати їм пригоститися, поціка­витися, що кожний із гостей хоче з'їсти.

Розкласти продукти на тарілки, погодува­ти гостей.

Наприкінці обіду подякувати гостям, про­водити їх додому.

Гостями можуть бути не тільки іграшки, але й однолітки.

Форми методичної роботи

Масові форми	Групові форми	Індивідуальні   форми
( сприяють виробленню єдиної педагогічної позиції і підходів до важливих педагогічних проблем)	( об*єднають педагогів за інтересами, однією мікроброблемою чи окремим напрямком)	(спрямовані на методичне самовдосконалення і відіграють важливу роль у підвищенні культурно-професійного рівня)
Педради	Методичні об’єднання	Самоосвіта
Семінари	Наставництво	Творчі групи
Виставки	Ініціативні групи	Підвищення кваліфікації
консультації